У світі інформатики

Тема «дитина і комп’ютер» вже давно стала причиною численних «релігійних воєн». Міфи про «шкідливі флюїди та промені» змінюються бувальщинами про невротичні стани і тунельний синдром у дванадцятилітніх підлітків. «Стурбована» громадськість в особі «відомих дитячих психологів» та невідомих громадських організацій час від часу жене наступну хвилю істерики з приводу того, «куди ми котимось». «Безтурботна» громадськість продовжує мовчки котитись у прірву комп’ютеризації сама і тягнути за собою своїх нащадків. Чимало батьків, хоч і не в захопленні від червоних очей та нічних посиденьок своїх чад, вірить, що з тріади «комп’ютер-телевізор-підворітня» перший елемент є все-таки найменшим злом. Проте коммп'ютери є тільки інструментами, результат використання яких залежить виключно від їх власників. Володіння ІТ, навіть з відносно юного віку, є очевидною конкурентною перевагою у сфері саморозвитку. А зважаючи на те, що в майбутньому техніка розвиватиметься й ускладнюватиметься, раннє ознайомлення і розуміння принципів її роботи стає ще й очевидною перевагою на ринку праці .

Саме тому, шкільна програма передбачає вивчення інформатики вже з другого класу. Гадаю, це є правильним кроком на шляху реформування нашої освіти. Зараз є чимало програмних продктів, які призначені саме для використання молодшими школярами. На даний час я особисто використовую "Сходинки до інформатики"  і дуже задаоволена цією програмою оскільки вона є досить цікавою і простою у використанні. А також за тематикою відповідає програмі початкової школи. На своїх уроках я стараюся встановляти часові рамки у роботі з комп'ютером, робити невеличкі розминки для тіла та очей.

Якщо ж ви використовуєте ком'ютер вдома то ватро звернути увагу на наступні правила

• Якщо є можливість, перш ніж купувати програму для навчання та розвитку, є сенс прочитати відгуки про неї в Інтернеті. Часто багато що стає зрозумілим навіть із прес-релізу.
• 
  
• Купуючи програму, не забудьте подивитися на упаковці рік її випуску. Не все старе — погане, але «шедевр», створений у минулому тисячолітті (трапляється на цьому ринку й таке), та так відтоді й не проданий, викликає обґрунтовані сумніви. Тим часом на ринку можна знайти старі релізи програм «усіх часів і народів» — але про них зазвичай інформації вдосталь.
• 
  
• Перед встановленням продуктів, особливо викачаних з Інтернету, варто зробити резервне копіювання важливих файлів на комп’ютері. Як правило, все проходить добре, але з правила нерідко трапляються винятки. Прикро перевстановлювати систему й підраховувати втрати тільки тому, що хотів дати дитині нову цяцьку.
• 
  
• Навряд чи варто лякатися «нападів ентузіазму», які переживає дитина з появою нової програми, і бігти лікуватися до психолога від «комп’ютерної залежності». Зазвичай за два-чотири дні шалений ентузіазм минає і, в кращому разі, залишається стійкий та рівний інтерес.
• 
  
• Дітям у віці до десяти років не слід перебувати перед комп’ютером довше, ніж 15—20 хвилин поспіль, і «другий захід» можливий тільки після тривалої перерви. Для підлітків час перебування можна подовжити до години, але перерви — також обов’язкові. І компроміси в питаннях тривалості робочих сеансів —недопустимі. Тобто треба придумати вагомі аргументи чи стимули, які зможуть відірвати чадо від монітора в потрібний момент.
• 
  
• Яскравість монітора варто встановити істотно нижчу, ніж та, яка йде «за умовчанням». Крім того, приміщення, в якому за комп’ютером працює дитина, має бути добре освітленим. Контраст між яскравим монітором і темною стіною напружує очі. Також треба стежити, щоб не було надто різких, яскравих джерел світла, які дають відблиски на моніторі.